З ЧИМ БУЛО ПОВ’ЯЗАНЕ ПОСИЛЕННЯ ПОЛІТИКИ РУСИФІКАЦІЇ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ЧВЕРТІ ХІХ СТ

З ЧИМ БУЛО ПОВ’ЯЗАНЕ ПОСИЛЕННЯ ПОЛІТИКИ РУСИФІКАЦІЇ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ЧВЕРТІ ХІХ СТ

Посилення політики русифікації на українських землях у другій чверті ХІХ ст.

Посилення політики русифікації на українських землях у другій чверті ХІХ ст. було зумовлено низкою чинників, пов’язаних із:

* Національною політикою Російської імперії
* Посиленням впливу російської держави
* Зовнішньополітичною ситуацією

Національна політика Російської імперії

На початку ХІХ ст. російський уряд із метою централізації та зміцнення імперії взяв курс на русифікацію підвладних територій. Русифікаційна політика щодо українських земель передбачала обмеження української мови, культури та самобутності. Основні положення цієї політики були закладені в Указі про запровадження російської мови у діловодстві на Правобережній Україні (1837 р.) та Указі про заборону української мови у навчальних закладах (1847 р.).

Посилення впливу російської держави

Після придушення польського повстання 1830-1831 рр. та остаточного входження Правобережної України до складу Російської імперії, вплив російської держави на українські землі значно посилився. Це надало можливість російській владі проводити більш жорстку політику русифікації. Оранізаційним центром русифікаційного процесу став Київський навчальний округ, підпорядкований російському Міністерству народної освіти.

Зовнішньополітична ситуація

З метою протидії революційним рухам у Європі та зміцнення авторитету Російської імперії на міжнародній арені, уряд Миколи І наприкінці 1840-х рр. взяв курс на посилення консерватизму та реакції. Одним із проявів цієї політики стало подальше обмеження прав українського народу та запровадження суворіших заходів щодо русифікації його земель.

Наслідки посилення русифікації

Посилення політики русифікації на українських землях мало негативні наслідки для розвитку української нації. Русифікація призвела до:

* Занепаду української мови та культури
* Зниження національної самосвідомості українського народу
* Зміцнення позицій російської держави в Україні

Наслідки русифікаційної політики залишалися вагомими чинниками у розвитку України і в наступні десятиліття.

1. Чому політика русифікації стала особливо інтенсивною у другій чверті XIX ст.?

Відповідь: Посилення русифікації у другій чверті XIX ст. було пов'язане з низкою факторів:

  • Закріплення самодержавства після придушення повстань декабристів і польського повстання 1830-1831 рр., що призвело до посилення централізму та контролю над регіонами.
  • Утиски української інтелігенції та українського національно-визвольного руху після Кирило-Мефодіївського братства, що мали на меті знищення української ідентичності та асиміляцію українців у російське суспільство.
  • Страх влади перед поширенням європейських ліберальних ідей і національних рухів, які могли загрожувати цілісності імперії.
  • Бажання створити єдину "російську націю" шляхом придушення національних відмінностей і нав'язування російської культури, мови та історії всім підданим імперії.

2. Які конкретні заходи були вжиті для русифікації українських земель?

Відповідь: Русифікаційна політика другої чверті XIX ст. включала:

  • Заборона української мови в офіційному діловодстві, освіті та публічній сфері (Указ 1863 р. про заборону української преси та книговидання).
  • Переслідування та репресії українських діячів культури, інтелігенції та будь-яких проявів українського національного руху.
  • Насадження російської мови та культури через систему освіти (навчання російською мовою в школах і вишах, уведення російської мови в університетах Києва, Харкова та Одеси).
  • Офіційне оголошення української мови та культури "малоросійськими" або "південно-російськими", що мало на меті підірвати їхню самобутність і статус.

3. Яка була мета русифікаційної політики на українських землях?

Відповідь: Метою русифікації було:

  • Знищення української національної ідентичності та асиміляція українців у російське суспільство.
  • Усунення потенційних загроз для цілісності імперії, які могли виникати через розвиток українського національного руху.
  • Нав'язування російської культури, мови та історії як єдиної норми для всіх підданих Російської імперії.
  • Посилення влади та контролю над українськими землями та запобігання виникненню будь-яких сепаратистських чи автономістських рухів.

4. Яким чином українські землевласники та селяни реагували на політику русифікації?

Відповідь: Реакція українських землевласників і селян на русифікаційну політику була неоднозначною:

  • Деякі українські землевласники сприймали русифікацію позитивно, оскільки вона відкривала їм можливості інтеграції в російську еліту та отримання привілеїв.
  • Інші землевласники виступали проти русифікації, оскільки бачили в ній загрозу своїй національній і культурній ідентичності.
  • Селяни переважно не сприймали русифікацію і продовжували користуватися українською мовою та дотримуватися українських традицій у повсякденному житті.

5. Які довгострокові наслідки мала русифікаційна політика для українських земель?

Відповідь: Русифікаційна політика другої чверті XIX ст. мала довгострокові наслідки для українських земель:

  • Вона стримувала розвиток української національної самосвідомості та культури.
  • Знизила культурний рівень українців, які були відлучені від своєї національної спадщини та змушені засвоювати російську культуру.
  • Створила напруженість та розкол в українському суспільстві між тими, хто прийняв русифікацію, і тими, хто боровся за збереження української ідентичності.
  • Стала однією з основних причин українсько-російського конфлікту, який триває і сьогодні.

admin

Website:

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Please type the characters of this captcha image in the input box

Please type the characters of this captcha image in the input box

Please type the characters of this captcha image in the input box

Please type the characters of this captcha image in the input box