Яка відповідь є правильною?

• Біопсію печінки
• МРТ печінки
• Транзієнтну еластографію
• NALFD Fibrosis Score (NFS)

Вторине оцінювання ризику фіброзу печінки при показнику шкали FIB-4 ≥1,3

Фіброз печінки є серйозним захворюванням, яке може призвести до цирозу та інших ускладнень. Оцінка ризику фіброзу – це важливий етап у лікуванні пацієнтів з хворобами печінки. Одним з широко використовуваних методів для визначення рівня фіброзу є шкала FIB-4. Якщо показник цієї шкали становить ≥1,3, то нам необхідно провести додаткове обстеження для виявлення і оцінки ступеня фіброзу печінки.

Один із найбільш ефективних та безболезнених методів обстеження фіброзу печінки є транзієнтна еластографія. Цей метод дозволяє неінвазивно визначити ступінь жорсткості печінки за допомогою апарату, який передає хвилі пружності через тканини. Транзієнтна еластографія є швидким та безболезненним процедурою, яка дозволяє отримати точні результати щодо ступеня фіброзу печінки.

Хоча біопсія печінки є “золотим стандартом” у діагностиці фіброзу, вона не є безпечним та зручним методом, особливо для пацієнтів з високим ризиком ускладнень. МРТ печінки може надати додаткову інформацію, але цей метод є менш доступним та може бути менш ефективним у визначенні ступеня фіброзу порівняно з транзієнтною еластографією.

NALFD Fibrosis Score (NFS) – це ще один хороший метод для оцінки ризику фіброзу, проте він вимагає проведення додаткових тестів та розрахунків, що може затягнути процес діагностики.

Отже, у межах вторинного оцінювання ризику фіброзу печінки при показнику шкали FIB-4 ≥1,3, оптимальним методом обстеження є транзієнтна еластографія, яка надає швидкі та надійні результати без необхідності проведення болючої біопсії або складних розрахунків, які вимагають NFS.