Яка відповідь є правильною?

• Біопсію печінки
• МРТ печінки
• Транзієнтну еластографію
• NALFD Fibrosis Score (NFS)

Обстеження ризику фіброзу печінки при показнику FIB-4 ≥1,3

У діагностиці та оцінці фіброзу печінки важливе значення має виявлення показників, що сигналізують про можливі ускладнення у пацієнті. Один з таких показників – шкала FIB-4, яка розраховується на основі віку, глобуліну, АГТ та АСТ. Якщо показник FIB-4 дорівнює або більше 1,3, має сенс провести додаткове обстеження для визначення ризику фіброзу печінки.

Один із методів обстеження, який рекомендується у межах вторинного оцінювання ризику фіброзу печінки при показнику FIB-4 ≥1,3 – це транзієнтна еластографія. Цей метод полягає у безболісному вимірюванні жорсткості печінки за допомогою ультразвукових хвиль. Транзієнтна еластографія є надійним методом оцінки ступеня фіброзу та має високу точність у визначенні стадії захворювання.

Біопсія печінки, як метод обстеження у цьому випадку, може бути менш бажаним через її інвазивність та ризики ускладнень. Також, біопсія не завжди може точно визначити ступінь фіброзу через можливу зміну в розмірі місця взяття зразка.

МРТ печінки та NALFD Fibrosis Score (NFS) також можуть бути використані для оцінки фіброзу, але їх ефективність і точність можуть бути менш вищими порівняно з транзієнтною еластографією.

Отже, у випадку показника FIB-4 ≥1,3 для оцінки ризику фіброзу печінки найбільш правильним методом обстеження буде транзієнтна еластографія, яка є надійною та безпечною процедурою.